День пам’яті жертв голодоморів – геноциду Українського народу – це вагомий привід згадати і осмислити великі трагедії минулого століття, пом’янути у молитві невинні жертви.
Цей день також спонукає нас вкотре подивитися прямо у вічі жахливій правді: голодомори в Україні були штучними, вчиненими людьми проти людей. Точніше – нелюдами проти людей. І в ім’я збереження України ми маємо завжди пам’ятати про злочини, заподіяні комуністичним режимом на наших землях.
Віримо, мільйони загублених душ нарешті змогли віднайти вічний спокій — десятиліття замовчування історичних фактів залишилися далеко у радянському минулому, за залізною завісою того часу. Цивілізований світ зробив і робить усе можливе, щоб гірка, але така необхідна правда стала широко оприлюдненою, а звірства тоталітаризму отримали належну історичну і правову оцінку.
Зараз Україна захищає свою територію та демократичні цінності від країни, де виправдовують Сталіна, його поплічників і нащадків, які організували голодомори, депортації, репресії, геноцид. Через десятиліття темрява повернулася в Україну. І вона знову стала чорно-білою. Зло повернулося. В іншій формі, під іншими гаслами, але з тією самою метою.
Це розуміють усі країни й усі народи, які сьогодні підтримують Україну.
Не можна забувати минуле, інакше воно знову повториться.
Українці співчувають і солідарні з іншими народами, які постраждали від радянського тоталітарного режиму.
Ми пам’ятаємо. Ми боремося. Ми не здамося. Ми сильні.
Ми подолаємо зиму, яка почалася 24 лютого, але точно скінчиться, бо її розтопить українське сонце! І ми зустрінемо наш світанок усією країною.