“Я є Народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда, яка чума мене косила! –
а сила знову розцвіла.”
Ці проникливі слова вирвалися із душі та серця великого поета Тичини 78 років тому. Під час іншої, ще тієї війни. Та вони такі злободенні, ніби сказані прямо сьогодні.
Події останніх місяців стали для нас хоча й не оголошеною, але справжньою війною: порушено кордони суверенної країни, стираються з лиця землі міста і села, гинуть тисячі людей. Вона, можливо, так і увійде в історію як Вітчизняна війна двадцять другого року. Війна проти зовнішньої агресії. За Україну, за її волю, за її державність.
У важких виснажливих боях народилося нове українське військо. Воно сильне не лише зброєю та хистом, але й потужним патріотичним духом. Словосполучення “захисник Вітчизни” перестало бути абстрактним ритуальним висловом. Воно наповнилося конкретним змістом. Мужність та героїзм, відвагу та самопожертву, відчайдушність та бойове братерство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті. Правду про їх звитягу золотими літерами закарбують в українську військову історію.
Ми довели спроможність захищати нашу Державу. Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Державність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі.
Битва за Україну обов’язково завершиться Перемогою – завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів.
За урочистістю та піднесенням свято Державності для нас, немов Різдво. Бо це і є народження нової країни. України.
З Днем Української Державності!
Слава Україні!
Почесний Консул Республіки Молдова
Микола Скрипковський