У п’ятницю, 24 червня, виповнилося чотири місяці з початку повномасштабної війни, розв’язаної російськими окупантами проти України.
Сирени повітряної тривоги, гуркіт ППО, артилерійські залпи, вибухи ракет і снарядів. Спалені заводи й нафтобази, зруйновані міста й села, заміновані поля. Покалічені люди, тисячі цинкових трун і довгі ряди свіжих могил. Все це жахлива дійсність сьогоднішніх днів.
Україна виконала завдання мінімум – відбити російську агресію, зберегти державність та територіальну цілісність. Завдання максимум – повернути Донбас і Крим – ще попереду.
Не менш важливо для України у нинішніх реаліях мінімізувати втрати, зберегти економічний потенціал та влитися у європейську політико-економічну систему.
Ситуація на фронтах напружена. Попри численні атаки, наші воїни тримають позиції. Нажаль, на деяких напрямках ми змушені відійти до нових рубежів, вирівняти фронт, так як окупанти випалюють та рівняють міста з землею. На південній ділянці зіткнення ініціатива – в української армії.
Ні росія, ні Україна не розкривають своїх бойових втрат, проте вони є значними з обох сторін та зростають з кожним днем війни.
Мільйони українців були змушені залишити свої домівки, мільйони людей втратили роботу. У міру просування російських військ у східних областях така кількість продовжує зростати.
Російське вторгнення зблизило Київ та країни Заходу. У четвер, 23 червня, Європейська рада надала Україні статус кандидата на членство в ЄС.
Країни НАТО постачають Києву різну бойову техніку – танки, бронетранспортери, системи ППО, протитанкові та зенітні ракети, гаубиці, самохідні артилерійські установки та багато іншого. Завдяки масовим постачанням західної зброї незабаром українська армія може бути повністю переозброєна за стандартами НАТО. Цей момент має стати переломним у протистоянні агресору, адже зараз ворог переважає у кількості важкого озброєння та живій силі.
Сьогодні весь світ захоплюється героїзмом українського народу, який бореться з окупантами і тримає оборону до останнього. Ніхто не думав, що український воїн настільки мотивований та здатен зупинити наступ переважаючої армії противника.
Українське суспільство трансформується, росте, зміцнюється. На жаль, це відбувається через біль і втрати, сльози, кров і піт. Але ця сила і згуртованість нам зараз потрібна як ніколи, аби вистояти у цій війні. І саме нам випало пережити ті часи, про які будуть писати у підручниках історії і розповідати у легендах.