78 років тому було покінчено з гітлерівською «фабрикою смерті». В цей день 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті – Аушвіц-Біркенау. Бабин Яр, Собібор, Хелмно, Треблінка, Белжець, Майданек. Все це – місця кривавого винищення мільйонів євреїв, ромів та представників інших національностей.
Масштаби загальнолюдської трагедії Голокосту, що розгорнулася, зокрема, і на нашій землі, шокують – із шести мільйонів мирних мешканців України, що стали жертвами Другої світової війни, чверть склали євреї. А з урахуванням загиблих на фронті ми втратили близько 60% від довоєнного єврейського населення українських земель.
Мільйони українців у складі союзницьких армій, українського визвольного руху та радянських партизанських з’єднань зі зброєю в руках протистояли нацистській навалі, а відтак і Голокосту. Тисячі й тисячі українців на окупованих територіях, ризикуючи власним життям, рятували євреїв. Офіційне звання «Праведників народів світу» отримали близько двох з половиною тисяч українців, що становить одну десяту від загальної кількості тих, хто має таку честь.
Протягом століть українці і євреї живуть разом на одній землі, у спільній країні. Тож ми, українці, розуміємо скорботу євреїв як свою власну.
Сьогодні Україна разом з усім світом вшановує пам’ять жертв Голокосту та молиться за тих, хто пройшов через пекло тотального знищення. Цей день – нагадування для нас, до чого може призвести загострення імперського божевілля, політика антисемітизму, ксенофобії, ненависті та шовінізму.
І наш обов’язок – засвоїти цей урок історії й об’єднати зусилля, щоб не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту.
Ніколи знову.
Вічна пам’ять безневинно закатованим жертвам.