День пам’яті жертв голодомору – це час, коли ми вшановуємо та віддаємо повагу мільйонам людей, які стали жертвами одного з найстрашніших та найбільш трагічних періодів в історії України. Голодомор 1932-1933 років, який стався внаслідок політичних рішень та колективізації та залишив глибокий слід в серцях наших предків та в історії нашої країни.
Сьогодні, стоячи перед пам’ятником жертвам голодомору та згадуючи імена тих, хто поклав своє життя на вівтар рідної землі, ми віддаємо належну шану та глибоко вшановуємо їхню пам’ять. Це не просто історична подія – це пам’ять про наші корені, про те, що наш народ пережив і вистояв, несучи величезні втрати та випробування.
Зараз Україна захищає свою територію та демократичні цінності від країни, де виправдовують Сталіна, його поплічників і нащадків, які організували голодомори, депортації, репресії, геноцид. Через десятиліття темрява повернулася в Україну. І вона знову стала чорно-білою. Це розуміють усі країни й усі народи, які сьогодні підтримують Україну.
Зараз, у світлі цих подій, ми повинні не лише вшановувати пам’ять про жертв голодомору, а й намагатися зрозуміти, як уникнути подібних трагедій у майбутньому. Пам’ять – це наш урок, наше нагадування про те, наскільки важливо берегти свободу, гідність та права людини.
Нехай День пам’яті жертв голодомору буде часом об’єднання нації, часом глибокого задуму над минулим та визначенням шляхів подолання викликів сьогодення. Вшануємо пам’ять тих, хто вистояв перед важкими випробуваннями, і присягнемо зробити все можливе, щоб такі страждання не повторилися в житті наших нащадків.
Ми пам’ятаємо. Ми боремося. Ми не здамося.